статтю взято з сайта ВІКІПЕДІЯ
Всесві́тня мережа (англ. World Wide Web, скорочено: WWW; також: всемережжя, веб або тене́та) — найбільше всесвітнє багатомовне сховище інформації в електронному вигляді: десятки мільйонів пов’язаних між собою документів, що розташовані на комп’ютерах, розміщених на всій земній кулі. Вважається найпопулярнішою і найцікавішою службою мережі Інтернет, яка дозволяє отримувати доступ до інформації незалежно від місця її розташування.
WWW — інформаційна система, якій не можна дати конкретного визначення. Наведемо лише деякі з епітетів, якими вона може бути позначена: гіпертекстова, гіпермедійна, розподілена, інтегруюча, глобальна. Нижче буде показано, що слід розуміти під кожною з цих властивостей у контексті WWW.
Користувачі автоматично переходять від однієї бази даних (сайту) до іншої за допомогою гіперпосилань.
Кількість серверів WWW постійно зростає, а швидкість росту WWW навіть більша ніж у самої мережі Internet. WWW — найрозвиненіша технологія Internet, вона вже стала масовою.
Розробниками технології всесвітньої павутини вважаються Тім Бернерс-Лі і Роберт Кайо[1]. Тім Бернерс-Лі є автором технологій HTTP, URI/URL та HTML. У 1980—1981 роках він працював у Європейській організації по ядерних дослідженнях (фр. conseil européen pour la recherche nucléaire, CERN) консультантом з програмного забезпечення. Саме там він для власних потреб написав програму «Енквайр» (англ. «Enquire», можна вільно перекласти як «Дізнавач»), яка використовувала випадкові асоціації для зберігання даних та заклала концептуальну основу для Всесвітньої павутини.
У 1984 році він отримав стипендію в CERN і зайнявся там розробкою розподілених систем для збору наукових даних. У цей час він працював над системою «FASTBUS» і розробив свою систему RPC (англ. Remote Procedure Call — віддалений виклик процедури).
У 1989 році, працюючи в CERN над внутрішньою системою обміну документів ENQUIRE, Бернерс-Лі запропонував глобальний гіпертекстовий проект, нині відомий як Всесвітня павутина. Аналогічна пропозиція незалежно від Тіма Бернерса-Лі була висунута у тому ж році іншим працівником CERN Робертом Кайо У 1990 році це привело до спільної пропозиції цієї технології. Проект було затверджено і реалізовано. Проект мав на увазі публікацію гіпертекстових документів, зв’язаних між собою гіперпосиланнями, що полегшило б пошук і консолідацію інформації для вчених CERN.